Подвоєння та подовження приголосних в українській мові

Подвоєння приголосних

1. Подвоєння приголосних виникає внаслідок збігу однакових приголосних на межі морфем та у складноскорочених словах: беззахисний, туманний, юннат.

2. Подвоєння приголосних відбувається у прикметниках із суфіксами -енн-, -анн-, -янн-, які наголошені, та в похідних від них іменниках та прийменниках: старанний – старанність – старанно; незрівнянний – незрівнянність – незрівнянно.
Увага! У дієприкметниках в українській мові подвоєння приголосних не відбувається!!!
Наприклад: Давно прочитана книга все же лежала на столі.

3. У деяких окремих словах: бовван, лляний, овва, Ганна, Алла, Римма, Інна.

Подовження приголосних

Приголосні д, т, з, с, ц, л, н, ж, ч подовжуються, якщо вони стоять після голосного:

а) перед я, ю, і та є в усіх відмінках іменників середнього роду ІІ відміни: колосся, обличчя, життя (крім форми Р.в. з нульовим закінченням: облич);

б) в суфіксах –инн-, -інн-, -енн-, -анн-, -янн-: гарбузиння, зростання, сприяння. Не відбувається в іменниках І відміни жіночого роду на –ин-: княгиня, рабиня. Також подовження не відбувається в іменниках IV відміни: дитя, каченя.

в) перед я, ю, і, е після д, т, л в усіх відмінках деяких іменників чоловічого та жіночого роду І відміни (крім форм Р.в з закінченням -ей): суддя, рілля, стаття – але статей.

г) перед ю в О.в. іменників жіночого роду ІІІ відміни, основа яких закінчується на один м’який або шиплячий звук: молодь – молоддю, туш – тушшю, але радість – радістю.

д) перед ю, я у прислівниках: зрання, попідтинню.

е) після є, ю у формах теперішнього часу дієслова лити: ллє, ллють, виллєш.