Твір до ДПА «Що означає для людини свобода»

Вірш М. Петренка «Дивлюсь я на небо» починається наступними рядками: «Дивлюсь я на небо та й думку гадаю: чому я не сокіл, чому не літаю, чому мені, Боже, ти крилець не дав? Я б землю покинув і в небо злітав!» З давніх часів людина асоціювала свободу з вільним польотом птаха. Є, навіть, вислів: «вільний, як птах». То, що ж насправді є для людини свобода? Якою люди її собі уявляють? Чому так цінують? Та чи усім, насправді, потрібна свобода?

Шукаючи відповіді на ці питання, я збагнув, що свобода буває різною. Наприклад, свобода слова, свобода вибору, свобода дій тощо. Це наштовхнуло мене на думку, що уявлення кожної людини про свободу залежить в першу чергу від того, яка свобода їй потрібна. В історії нашої країни важливе місце займає боротьба українського народу за свободу та незалежність. За право мирно працювати на власній землі, розмовляти рідною мовою народ розплатився роками страждань та ріками пролитої крові.

На літературній, начебто мирній, ниві йшла не менш кривава й запекла боротьба. Наприклад, Тарас Шевченко – його твори заборонялися, а сам він був висланий з Батьківщини. Крізь віки гірким болем відбиваються в їх творах страждання народу та лунають заклики до боротьби.

Зараз ми живемо у офіційно незалежній країні. Але з огляду на різні події, що відбуваються Україні, в мене виникає питання. Яка ж то свобода, якщо пенсіонерам, дітям війни, часто не вистачає навіть на шматок хліба? Якщо брат встає на брата за чиїсь чужі ідеї? Якщо зупиняються підприємства, залишаючи без коштів на існування мільйони сімей? Хочеться закричати: «Люди, схаменіться!». І тут я розумію, що свобода потрібна не всім. Люди, що чинять безлад, мають сидіти у тюрмі. А на питання, що означає для людини свобода, я з впевненістю можу відповісти, що в першу чергу це спокій її самої та її близьких під мирним небом рідної країни.

Твір до ДПА «Що означає для людини свобода»

Вірш М. Петренка «Дивлюсь я на небо» починається наступними рядками: «Дивлюсь я на небо та й думку гадаю: чому я не сокіл, чому не літаю, чому мені, Боже, ти крилець не дав? Я б землю покинув і в небо злітав!» З давніх часів людина асоціювала свободу з вільним польотом птаха. Є, навіть, вислів: «вільний, як птах». То, що ж насправді є для людини свобода? Якою люди її собі уявляють? Чому так цінують? Та чи усім, насправді, потрібна свобода?

Шукаючи відповіді на ці питання, я збагнув, що свобода буває різною. Наприклад, свобода слова, свобода вибору, свобода дій тощо. Це наштовхнуло мене на думку, що уявлення кожної людини про свободу залежить в першу чергу від того, яка свобода їй потрібна. В історії нашої країни важливе місце займає боротьба українського народу за свободу та незалежність. За право мирно працювати на власній землі, розмовляти рідною мовою народ розплатився роками страждань та ріками пролитої крові.

На літературній, начебто мирній, ниві йшла не менш кривава й запекла боротьба. Наприклад, Тарас Шевченко – його твори заборонялися, а сам він був висланий з Батьківщини. Крізь віки гірким болем відбиваються в їх творах страждання народу та лунають заклики до боротьби.

Зараз ми живемо у офіційно незалежній країні. Але з огляду на різні події, що відбуваються Україні, в мене виникає питання. Яка ж то свобода, якщо пенсіонерам, дітям війни, часто не вистачає навіть на шматок хліба? Якщо брат встає на брата за чиїсь чужі ідеї? Якщо зупиняються підприємства, залишаючи без коштів на існування мільйони сімей? Хочеться закричати: «Люди, схаменіться!». І тут я розумію, що свобода потрібна не всім. Люди, що чинять безлад, мають сидіти у тюрмі. А на питання, що означає для людини свобода, я з впевненістю можу відповісти, що в першу чергу це спокій її самої та її близьких під мирним небом рідної країни.

Твір до ДПА «Країна моєї мрії»

В школі на уроках географії ми вивчаємо різні країни. Серед них є теплі та холодні, вкриті вічними снігами та спекотні пустельні. Гори, ріки, моря – наша планета дивовижна. Часто на тих уроках я замислююсь, якою б я хотів бачити країну своєї мрії. Коли я розмірковую над цим питанням, мені спадає на думку, що не тільки природним різноманіттям цікава наша планета.

Кожна країна має свою історію. В кожній живуть не схожі один на одного люди. Вони відрізняються зовнішністю, темпераментом, культурними традиціями тощо. Англійці, наприклад, всесвітньо відомі консерватори. В усіх справах на першому місці в них чопорність та пунктуальність. Американці понад усе цінують свободу та економічну незалежність. Іспанці дуже темпераментні. Про це добре свідчать їхні запальні танці та музика. Французи вважаються однією з найромантичніших націй світу. Перелік національностей та їхніх характерних рис можна продовжувати довго. Моя мрія – побувати в якомога більшій кількості країн та познайомитися з кожною із культур. Та, насамперед, не можна забувати те, що ми теж є представниками окремої країни, національності та культури. Дійшовши цього висновку, я замислився, чим славетна, чим цікава представникам інших національностей Україна. По-перше, моя країна має багатовікову та цікаву історію. По-друге, вона є багатонаціональною. Завдяки змішенню національностей, українці вважаються однією з найвродливіших націй. За географічним розташуванням Україна знаходиться одразу в декількох природно-кліматичних зонах, це робить дуже цікавою і різноманітною українську природу. Гори, ріки, ліси і поля України оспівані в творах багатьох поетів і письменників. На тлі нинішньої політичної ситуації мене пригнічує те, що живучи в такій прекрасній країні, люди так недбало до неї ставляться. Що люди не бажають жити в мирі та злагоді. Але, незважаючи на все це, я зрозумів, що країна моєї мрії – це батьківщина. І щастя її в моїх руках теж.

Твір до ДПА «Хто вирішує долю людини»

Доля. Хтось в неї вірить, хтось ні, дехто намагається передбачити. А я замислився над тим, хто вирішує долю людини? Багато людей вважає, що доля визначена заздалегідь, що змінити її неможливо. Мені здається, що не все так просто. По-перше, більшість подібних тверджень, на мою думку, мають під собою релігійне підґрунтя. Хоча я не дуже віруюча людина, я погоджуюсь з віруючими людьми в тому, що творець може мати вплив на людську долю. Та з тим, що вона повністю, безповоротно та заздалегідь визначена ним, я не згодний.

Чи визначена доля людини заздалегідь? Чи можемо ми щось змінити? Якщо доля людини справді заздалегідь вирішена, то чому перед людиною завжди постає потреба вибору? Треба також відзначити, що вибір цей не завжди є легким. Майже із самого початку життя ми робимо вибір власного шляху. Наприклад, в дитинстві за власним вподобанням ми вибираємо гуртки, в яких хотіли б займатися: танці, музика, футбол тощо. В школі ми можемо обирати деякі з предметів, за якими навчаємося, наприклад, іноземну мову. Після закінчення школи людині доводиться обирати нові шляхи подальшого навчання і роботи. Пізніше перед нами постає також вибір коханої людини.

Можна помітити, що за мірою дорослішання зростає й відповідальність за зроблені кроки. Іноді від цих кроків, певною мірою, може залежати також життя інших людей. Наприклад, вибір народжувати чи не народжувати дитину.

Міркуючи про це, я зробив для себе наступні висновки. Кожна людина сама є хазяїном своєї долі. Іноді в неї можуть втручатися вищі сили, так, наприклад, виліковуються безнадійно хворі люди. Також на долю людини можуть впливати інші люди. Та все ж бувають в житті кожної людини випадки, коли рішення не може прийняти ніхто, крім неї, коли вся відповідальність за рішення лягає повністю на її плечі. І саме такі випадки дають зрозуміти, що хазяїном своєї долі є сама людина і ніхто крім неї.