Іван Петрович Котляревський народився 9 вересня 1769 р. в Полтаві, в сім’ї дрібного чиновника-канцеляриста. Дитинство майбутнього письменника проходило в повсякчасних злигоднях. Нерідко доводилося вдовольнятися одним шматком хліба й ходити босим, але жива й весела вдача допомагали йому переносити домашні нестатки. З дитячих років виявилась у нього охота до читання й пильність у заняттях. Початкову освіту Іван здобув у дяка; 1780 – 1789 рр. навчається в Полтавській духовній семінарії. Вже тут юнак виявляє інтерес до «словесності» - античної літератури, зокрема до римського поета Вергілія, до творчості російських письменників. Духовна кар’єра не приваблювала Котляревського, він залишає семінарію на останньому курсі й стає канцеляристом (1789-1793). Деякий час Котляревський був домашнім учителем у поміщицьких родинах на Полтавщині; тут, в сільських умовах, він пильно приглядається до життя народу, його побуту. За свідченням першого біографа Котляревського С. П. Стебліна-Камінського, він охоче ходив «на зборища і забави народні і сам, переодягнений, брав участь у них, уважно вслухався в народну говірку, записував пісні й слова, вивчав мову, нрави, звичаї, обряди, повір’я, перекази українців, ніби готував себе до наступної праці».
Близько 1974 р. розпочав літературну діяльність.Протягом 1796-1808 рр. І. П. Котляревський перебував на військовій службі, брав участь у російсько-турецькій війні, зокрема в битвах під Бендерами та Ізмаїлом. В 1810 р. дістає посаду наглядача в Будинку для вихованих дітей бідних дворян. Серед учнів Котляревського був М. В. Остроградський, згодом видатний математик, академік російських та кількох зарубіжних академій, приятель Т. Шевченка.
Багато сил і енергії віддає Іван Котляревський культурному піднесенню Полтави. Коли почалась Вітчизняна війна 1812 р., Котляревський бере участь у формуванні на Полтавщинні козацького полку.
1818 р. І. П. Котляревський вступив до полтавської масонської ложі «Любов до істини». У 1827 – 1835 рр. Котляревський обіймав посаду попечителя «богоугодних закладів», виявляючи і тут своє гуманне ставлення до простих людей, прагнення полегшити їхнє становище.
До останніх днів життя І. П. Котляревський працював на літературній і науковій ниві, підтримував творчі контакт из передовими людьми Росії – М. І. Гнєдичем, О. М. Сомовим, І. І. Срезневським та іншими. У себе в Полтаві приймав М. В. Гоголя, В. В. Пасека та інших.
Помер письменник 10 листопада 1838 р. в Полтаві, де і похований на міському кладовищі. «Вся Україна з вдячністю спом’яне Котляревського,-писалось в некролозі.-Кожний малоросіянин із глибини душі згадає про нього. Дорогоцінне імя творця перелицьованої «Енеїди» і «Наталки Полтавки» збережеться назавжди в пам’яті народній, подібно до народної пісні, подібно до легенд незабутньої старовини».
