Приголосні звуки української мови та їх вимова

Це вартує прочитати

Приголосні звуки утворюються за допомогою шуму та голосу. Залежно від співвідношення шуму та голосу приголосні поділяються на:
а) сонорні (переважає голос) [в], [м], [л], [н], [р], [й];
б) шумні, які в свою чергу поділяються на дзвінкі (шум переважає) [б], [д], [дж], [дз], [ж], [з], [г], [ґ] та глухі (тільки шум) [п], [т], [с], [ц], [х], [к], [ч], [ш], [ф].        

Залежно  від місця творення та участю мовних органів приголосні бувають губні, язикові та глоткові.

Губні [б], [п], [в], [м], [ф]

Язикові:
- зубні  [д], [т], [з], [с], [ц], [дз], [л], [н]
- передньопіднебінні [ч], [ж], [ш], [дж]
- середньопіднебінні [й], [р]
- задньопіднебінні [к], [ґ], [х]

Глотковий [г]

Залежно від характеру перепони, що утворюється між мовними органами, приголосні звуки української мови поділяються  за способом творення шуму на щілинні, зімкнені та зімкнено-щілинні

Щілинні [в], [ф], [л], [р], [з], [с], [х], [ж], [ш]
Зімкнені [м], [н], [б], [п], [т], [д], [к],  [ґ]
Зімкнено-щілинні [дж], [дз], [ц], [ч]

Вимова приголосних звуків української мови

Сонорні звуки в мовленні вимовляються чітко, крім позиції перед приголосним та на кінці слова: взяв – [ῩзяῩ], вмить [Ῡмит´], стійкий [сті Ῑ кий], ймення [Ῑ мен´:а]

Перед сонорними, як перед голосними. Приголосні звуки вимовляються чітко: брати – прати, сніг – з ніг

Майже всі шумні приголосні утворюють пари звуків, що розрізняються за дзвінкістю/глухістю: б/п, д/т, з/с, дж/ч, дз/ц, ж/ш, ґ/к, г/х та ф.

Дзвінкі приголосні звуки завжди в мовленні вимовляються чітко незалежно від оточуючих звуків та позиції у слові. Вони не оглушуються перед глухими та в кінці слова:  [казка], [дуб], [рибка], [міг].

Звук [г] перед глухими звучить як [х] у словах легко, вогко, нігті, кігті, дігтяр

Звук [з] у префіксах та прийменниках в позиції перед глухим звучить з наближенням до [с] – розклад, безпека, з татом.

Глухі звуки в позиції перед дзвінкими звучать як парні їм дзвінкі: молотьба – [молод´ба], Великдень – [вели ґден´], просьба – [проз´ба].

Тверді та м’які звуки розрізняються вимовою. М’якість виникає внаслідок додаткового підняття спинки язика до середини піднебіння. В українській мові 10 м’яких звуків – д´, т´, н´, л´, р´, з´, с´, ц´, дз´ та й. Усі інші звуки можуть пом’якшуватися в мовленні, але в мові це тверді звуки.