У романі Л. М. Толстого поряд із сюжетною лінією Анни Кареніної представлена інша, дуже істотна, лінія життєвої долі Костянтина Левіна. Саме з образом цього героя пов’язано багато важливі морально-філософські та соціальні проблеми твору. Духовні шукання Левіна багато в чому відображають ті настрої і думки автора, які складалися у нього в переломну епоху 70-х років. Енергійний, мисляча людина, щирий, Левін, як і деякі інші герої Толстого (П’єр Безухов, Андрій Болконський), невпинно шукає правди і сенсу життя, прагне проникнути в суть суспільних відносин, щоб змінити, удосконалити їх. Шляхів до цього він не знає, і тому так болісні для нього його роздуми. Левін бачить нестійкість, крутий характер ломки старих порядків. Його, як дворянина-землевласника, хвилює упокорення помісного господарства під натиском нових пореформених відносин. Бачить Левін і мізерну життя селян. Його спроби, зберігаючи за собою права на землю, примирити інтереси «совісних» поміщиків і народу, створити з цією метою раціональну систему землеволодіння закінчуються невдачею. Його вражає непримиренно-вороже ставлення селян до землевласникам-дворянам, до всього, що тлумачить і обіцяє їм «барин». Він дивується і намагається зрозуміти причини цього відношення, а недовіра-то підказане селянам всім їх багатовіковим досвідом, недопускати думки про те, щоб «мета поміщика могла полягати в чомусь іншому, окрім бажання обібрати їх скільки можна». У глибині душі Левін погоджується з докором брата Миколи: «Тобі хочеться оригінальничати, показати, що ти не просто експлуатіруешь мужика, і з ідеєю».
Левін знайомиться з різними формами діяльності дворянської громадськості, присутній на виборах ватажка, у світовому суді - і виносить звідти враження марного порожнечі і даремність того, що відбувається. Тільки в селі, в безпосередній близькості до природи, в залученні до селянської праці, у безперервних господарських турботах він знаходить відраду і тимчасове заспокоєння.
У романі «Анна Кареніна» Толстой глибоко проникає в народне життя. Про це говорить чудова сцена косовиці на Калиновій лузі, розмови Левіна з селянами, його захоплення їхньому природному, мудрої, трудовим життям; Молоде щастя Івана Парменова і його дружини, повнота і цілісність їх почуттів хвилюють і залучають героя. Він мріє одружитися на селянку, зажити тієї ж трудовим життям, який живе трудової сільський народ. Ці його мрії не здійснюються …
Сімейне життя Левіна складається щасливо, проте він не може задовольнитися вузькою особистої сферою, хоча б і такою привабливою. Вихід для себе герой прагне знайти в «народної правді», на наївній вірі патріархального селянина. З розповіді Федора він дізнається думки старого Фоканича про те, що потрібно жити «для душі, по правді, по-божу». Ці слова сприймаються Левіним як одкровення … Поняття добра в Фоканича несе релігійне забарвлення, яку сприймає і Левін,
Герой роману, як ми бачимо, не знаходить реальних шляхів соціального перетворення і намагається вирішити хвилюючі його питання в плані абстрактного морального вдосконалення. У цьому, безсумнівно, позначаються суперечності світогляду не тільки Левіна, але і Толстого. І все ж таки суттєво в духовному розвитку Левіна його тяжіння до народу, По суті, герой залишається на роздоріжжі, його шукання не завершені, і попереду як би відкриваються нові можливості зростання.
Твір на тему: Образ Левіна в романі Толстого «Анна Кареніна»
