Павло Тичина (1891-1967) видатний український поет-модерніст,перекладач,громадський діяч.Він та його твори були номінантами на здобуття Нобелівської премії,мова йшла не про вітчизняні, а зарубіжні твори,розповіді про англійських вчителів та Гарвардський університет (США ).
Павло Григорович Тичина народився 23 січня 1891 р. у с.Пісках на Чернігівщині,належив до сімейного древа козаків (також було відомо, що його пращур був полковником у війську Б.Хмельницького ).
Павлик був сьомою дитиною у великій родині (з 13 дітей вижило дев’ятеро).Батько був дяком та учителем грамоти.Тичини жили дуже скромно,не рідко голодували,мали хороший хист до пісні.Дитинство Павлика було пов’язане з матір’ю.За старанне навчання у початковій школі, його перша вчителька подарувала йому кілька українських книжок, які заціпивши в його душу інтерес до рідного слова (вчительку звали Серафима Морачевська).Через багато років він напише про неї зворушливу поему.За порадою улюбленої вчительки, батько віддав сина до Монастирського хору в Чернігові.Хористи не тільки співали, але й навчалися у духовному училищі.Це була єдина можливість Павла здобути освіту.Згодом керівник хору доручав талановитому Тичині навчати нотної грамоти новачків.Навчався юнак у Духовній семінарії з 1907-1913 рр. і натхненно реалізує свій талант.Славетний письменник, щосуботи організовував у своєму домі творчі зустрічі, на які збиралися шанувальники мистецтва.У 1913-1917 рр. Тичина продовжує навчання на економічному факультеті Київського комерційного університету (закінчити так і не вдалося через революцію).Водночас відпрацьовує на низьких посадах у редакціях газети «Рада», журналу «Світло», помічником хормейстера в театрі Миколи Садовського, рахівником у Чернігівському земстві.Павло Тичина уславився своєю збіркою віршів «Сонячні кларнети», яка вперше вийшла у 1918 р. Наступні два видання з’явилися у 1920-1925 рр. Збірку склали твори написані 1913-1918 рр. Збірка надзвичайно світла, тепла, сонячна, і сповнена оптимізму не дивлячись на трагічність епохи змальовану у ній.Вірші : «Арфами, арфами…», «О панно Інно, панно Інно», «Золотий гомін», «Одчиняйте двері», «На майдані коло церкви» та інші.
