Чергування голосних звуків української мови. Чергування о-і, е-і

Чергування – це постійні закономірні зміни звуків в одних і тих самих частинах слова. Чергування звуків, що виникли давно, називають історичними. Вони поділяються на власне чергування та на випадання (чергування з нулем звука).

1) [і] в закритому складі іменника, прикметника, числівника, займенника в називному відмінку чергується з [о] та [е] у відкритому складі в непрямих відмінках:
міст – моста
твій – твого
сім - семи

2) [е], [о] у відкритому складі іменників ж.р. I відміни в називному відмінку (Н.в.) чергується з [і] в закритому складі в родовому відмінку (Р.в.) множини

а) у словах з кореневим буквосполученням -оро-, -оло-, -ере, а також у деяких словах з цими буквосполученнями та постійним наголосом:
дорога – доріг
корова – корів
береза – беріз
борона – борін
борода – борід
але колода – колод

б) у ряді слів, які перед закінченням не мають збігу приголосних, а також у деяких словах з постійним наголосом:
ягода – ягід
особа – осіб
підкова – підків
ЦЕ Вартує прочитати:
А також у похідних від них слів з суфіксом –к(а): ніжка, борідка

3) [е], [о] у відкритому складі іменників с.р. II відміни у Н.в.однини чергуються в закритому складі Р.в. множини з [і]

а) у кореневих сполученнях -оро-, -оло-, -ере (крім джерело – джерел, дерево-дерев)
болото – боліт
долото – доліт

б) у ряді слів, які в закінченнях не мають збігу приголосних:
село – сіл

А також у похідних від них словах із значенням зменшення:

долото – долітце
село-сільце

4) [е], [о] у відкритому складі інфінітива чергується з [і] у закритому складі дієслів минулого часу ч.р. однини та дієприслівниках, якщо відповідні форми ж.р. та с.р. мають наголос на останньому складі:
берегти – берегла – беріг, зберігши
нести – несла – приніс, принісши

Увага! [о] та [е] не чергуються з [і]у словах іншомовного походження та книжних словах: балон, жетон, закон

Голосні звуки української мови та їх вимова

Голосні звуки утворюються за допомогою голосу: голосові зв’язки дрижать, а струмінь видихуваного повітря не зустрічає перешкод і не утворює шумів. В українській мові шість голосних звуків: [а], [о], [у], [е], [и], [і].

Залежно від того, в якій частині ротової порожнини утворюється звук, їх поділяють на звуки переднього [е], [и], [і], заднього [а], [о], [у] та середнього ряду. Звуків середнього ряду в українській мові немає.

Залежно від ступеня підняття спинки язика до піднебіння розрізняють звуки високого [у], [і], середньо-високого [и], середнього [е], [о] та низького підняття [а].

Вимова голосних звуків української мови

Звуки [і], [а], [у] в мовленні завжди звучать як звуки мовлення [і], [а], [у], напр., лісу, вудка, дадуть.

Звуки [е] та [и] в наголошеному складі звучать як звуки мовлення [е] та [и], напр., риба, день. У ненаголошеному складі вони звучать як [еᵘ - е наближене до и],  [иᵉ - и наближене до е]. Наприклад, виᵉшневиᵉй,  веᵘсна, стеᵘповий.

Звук [о] звучить виразно в усіх випадках, крім позиції в ненаголошеному складі перед складом з наголошеними [у] чи [і]. У такому разі він звучить як о наближене до у [оᵞ], наприклад, зоᵞзуля, поᵞріг.

Приголосні звуки української мови та їх вимова

Це вартує прочитати

Приголосні звуки утворюються за допомогою шуму та голосу. Залежно від співвідношення шуму та голосу приголосні поділяються на:
а) сонорні (переважає голос) [в], [м], [л], [н], [р], [й];
б) шумні, які в свою чергу поділяються на дзвінкі (шум переважає) [б], [д], [дж], [дз], [ж], [з], [г], [ґ] та глухі (тільки шум) [п], [т], [с], [ц], [х], [к], [ч], [ш], [ф].        

Залежно  від місця творення та участю мовних органів приголосні бувають губні, язикові та глоткові.

Губні [б], [п], [в], [м], [ф]

Язикові:
- зубні  [д], [т], [з], [с], [ц], [дз], [л], [н]
- передньопіднебінні [ч], [ж], [ш], [дж]
- середньопіднебінні [й], [р]
- задньопіднебінні [к], [ґ], [х]

Глотковий [г]

Залежно від характеру перепони, що утворюється між мовними органами, приголосні звуки української мови поділяються  за способом творення шуму на щілинні, зімкнені та зімкнено-щілинні

Щілинні [в], [ф], [л], [р], [з], [с], [х], [ж], [ш]
Зімкнені [м], [н], [б], [п], [т], [д], [к],  [ґ]
Зімкнено-щілинні [дж], [дз], [ц], [ч]

Вимова приголосних звуків української мови

Сонорні звуки в мовленні вимовляються чітко, крім позиції перед приголосним та на кінці слова: взяв – [ῩзяῩ], вмить [Ῡмит´], стійкий [сті Ῑ кий], ймення [Ῑ мен´:а]

Перед сонорними, як перед голосними. Приголосні звуки вимовляються чітко: брати – прати, сніг – з ніг

Майже всі шумні приголосні утворюють пари звуків, що розрізняються за дзвінкістю/глухістю: б/п, д/т, з/с, дж/ч, дз/ц, ж/ш, ґ/к, г/х та ф.

Дзвінкі приголосні звуки завжди в мовленні вимовляються чітко незалежно від оточуючих звуків та позиції у слові. Вони не оглушуються перед глухими та в кінці слова:  [казка], [дуб], [рибка], [міг].

Звук [г] перед глухими звучить як [х] у словах легко, вогко, нігті, кігті, дігтяр

Звук [з] у префіксах та прийменниках в позиції перед глухим звучить з наближенням до [с] – розклад, безпека, з татом.

Глухі звуки в позиції перед дзвінкими звучать як парні їм дзвінкі: молотьба – [молод´ба], Великдень – [вели ґден´], просьба – [проз´ба].

Тверді та м’які звуки розрізняються вимовою. М’якість виникає внаслідок додаткового підняття спинки язика до середини піднебіння. В українській мові 10 м’яких звуків – д´, т´, н´, л´, р´, з´, с´, ц´, дз´ та й. Усі інші звуки можуть пом’якшуватися в мовленні, але в мові це тверді звуки.

Твір до ЗНО «Вільний той, хто може не брехати»

Воля – складне поняття, його трактують по-різному. Вільна людина у буденному значенні – це той, хто може безперешкодно робити те, що він вважає за потрібне – жити там, де хоче, вчитися чи працювати за будь-яким фахом, мати свободу пересування тощо. Усі права та свободи людини прописані в Конституції України. Але ніде там не йдеться про щось схоже на те, про що говорить А.Камю, а саме про свободу від необхідності брехати.

Але якщо вдуматися, то французький філософ абсолютно правий. Бо у ці прості та влучні слова він уклав саму суть. Адже брехня – це не тільки, коли кажеш вчительці, що забув вдома зошит із домашнім завданням. Це досить таки безневинна брехня, яка по суті нікому не наробить шкоди. А буває брехня, яка псує людині усе життя. На мою думку, це трапляється тоді, коли людина змушена брехати собі самій.

Коли людина доходить до того, щоб брехати собі? Я вважаю, найчастіше це трапляється через якісь важкі зовнішні обставини, з якими людина не може впоратися, щось змінити. От наприклад, хтось вивчився на лікаря, витратив на те сім довгих років, багато сил та батьківських грошей, аж от розуміє, що лікувати – зовсім не його покликання. Але вже дуже багато вкладено у майбутню кар’єру, і немає сил чи можливостей перевчатися на когось іншого. І неможна нікому зізнатися, що сам себе вважаєш препоганим лікарем, бо хто довірить тобі своє здоров'я? І доводиться запевнювати всіх навколо і самого себе, що все добре. І життя людини перетворюється на в’язницю – він назавжди стає заложником немилої професії…

Мабуть, саме це й мав на увазі А.Камю. Не брехати – означає не прикидатися. Не прикидатися згодним, вдоволеним, щасливим, коли ти таким насправді не є. Як приклад вільної людини хочеться згадати Василя Стуса, який ні за що не хотів погоджуватися з політикою радянської влади, що суперечила його переконанням. Він обрав заслання, в’язницю, але не лицемірство. Він зберіг найголовніше - самоповагу.

Отже, справжня воля для людини – бути собою.

Твір-роздум на тему «Яка краса врятує світ»

«Краса врятує світ» - ось найвідоміший афоризм, що стосується краси. І ми всі його знаємо. Але мені здається, він дещо неточний. Краса не просто врятує світ коли-небудь, вона вже багато разів його врятовувала. Людей у складних життєвих ситуаціях надихали шедеври мистецтва, природа або якась прекрасна людина поруч із ними. Чоловіки закохувались у прекрасних жінок та чинили заради них героїчні вчинки. Випадково побачена краса, почуті вірші, повертала людей до життя на війні, серед потворних явищ.

Але ще потрібно з’ясувати, яка краса справжня?

Ми всі хочемо бути красивими зовні та докладаємо до цього багато зусиль. Хлопці купують собі модний одяг та взуття, ходять у тренажерні зали  та намагаються бути у спортивній формі. Дівчата роблять таке саме, тільки ще накладають макіяж, купують багато прикрас. Всі дівчата хочуть модні спіднички та курточки, та ще й щоб зачіска була стильна. Щоб усі подруги заздрили!

Мені теж подобаються красиві, гарно вбрані люди, і я теж намагаюся приєднатися до них. Але не з усіма з них мені хочеться дружити. Я ще недовго живу на світі, але вже знаю, що навіть найкрасивіша дівчина або хлопець можуть виявитись підлими, боягузливими, нечесними, а часто в них ще й «зіркова хвороба». До того ж краса не гарантує щастя на все життя.

Люди навіть роблять пластичні операції, щоб покращити свою зовнішність, і вважають, що інші полюблять їх за це. Усі люди прагнуть того, щоб добре виглядати, і часто забувають, що зле, пихате та похмуре обличчя не врятує жоден макіяж чи стильні окуляри. Від такої людини хочеться відвернутися. Або просто пожаліти її: «Навіщо ти так старанно малювала губи та зачісувалась, якщо вся твоя сутність просто вилазить назовні?»

Я думаю, що краса навкруги нас майже у всьому, що нас оточує. У найменший хмаринці, у мурасі, яка тягне за собою соломину. Також у зморшках обличчя доброї бабусі, яка посміхається онукам та частує їх пиріжками. Навіть якщо її зовнішність, вибачте,  вже далека від модельної. У іскристому снігові, у жовтому листі, що кружляє по осінній вулиці. У картині геніального художника, яка виставлена в музеї, у пісні та музиці. Краса  - це те, що покращує людям життя, дарує їм радість.

У різних народів різне розуміння краси людини. Хтось вважає, що гарні люди мають бути стрункі, комусь подобаються повненькі «пампушки». У деяких диких племен красуні та красені взагалі покривають все тіло татуюванням та вставляють у нижню губу таріль!

Але справжню красу людини, я вважаю, можна побачити по тому, що написано на її обличчі. Якщо там радість життя, бажання добра, готовність допомогти  - це і є краса. Обличчя такої людини начебто світиться зсередини. І неначе уся краса, яка є у зовнішньому світі, зібрана та іскриться у їхніх очах. І яка б не була їхня зовнішність, такі люди стають привабливими для оточуючих. Шукайте їх – це і є насправді  красиві люди, і саме вони врятують світ.

Твір на тему особистість

Авторські твори з української мови та літератури :http://www.uatvory.ru/

Чи важко бути творчою особистістю ? Я вважаю , що так . Деяких просто не розуміють оточуючих . Деякі не можуть просто " знайти " себе 

Хто така особистість? Не кожну людину можна так назвати. Треба володіти певним набором рис характеру та душевних якостей, щоб мати право нею називатися. Часто можна почути словосполучення «видатна особистість» стосовно якоїсь відомої людини. Але не тільки відомістю виміряється це поняття.

На мій погляд, особистість – це щира, цілісна людина, яка живе за покликанням. Вона зуміла пізнати свої схильності, розкрити свої таланти, здолати свої недоліки і завдяки цьому досягти успіху в житті та бути щасливою. При цьому вона з повагою ставиться до інших, не дозволяє собі зверхності та презирства. Інколи кажуть «сильна особистість», але сила – не значить жорсткість. На мою думку, людині потрібна сила особливо для того, щоб бути добрим, співчутливим, навіть вміти поступитися своїми інтересами заради іншої людини.

Що стосується відомих людей, то для мене яскравим прикладом особистості є Григорій Сковорода. Цей мудрий чоловік не тільки зрозумів важливі істини про життя, але й сам жив згідно своїх поглядів. Він був тим, ким хотів бути, не принижуючи інших, і так навчав робити нас, бо тільки так можна бути щасливим.

Я вважаю, що серед нас - мільйони людей, гідних звання особистості. Нехай ми про них нічого не знаємо. Це люди, які живуть простим життям, займаються улюбленою, нехай не престижною справою, які люблять і поважають близьких, не чинять нікому кривди.

Отже для того, щоб сформувати свою особистість, треба постійно розвиватися та самовдосконалюватися, шукати те, що приносить радість, бути щирим та поважати інших.

Твір на тему «Я українець»

Націоналі́зм — ідеологія і напрямок політики, базовим принципом яких є теза про цінність нації як найвищої форми суспільної єдності та її первинності в державотворчому процесі. Відрізняється різноманіттям течій, деякі з них суперечать одне одній. Як політичний рух, націоналізм прагне до відстоювання інтересів національної спільноти у відносинах з державною владою.

Що для мене значить бути українцем? Важко відповісти, тому що для цього треба ніби подивитися на себе з боку. По-перше, я народився в Україні, тут живуть мої батьки та друзі, тут відбулися всі важливі події мого життя. Кожна людина любить країну, місто чи село, з якого розпочинається її життєвий шлях, те місце, що зветься Батьківщиною.

По-друге, бути українцем – це не просто мати відповідне громадянство. Це набагато більше. Бути українцем означає дивитися на світ певним чином, як закладено в культурі нашого народу. Споконвіку рисами, притаманними українцям, вважаються гостинність, працелюбність, любов до рідної землі, неагресивність, поетичність, волелюбство. Велике значення в житті справжнього українця відіграють родина та праця. У нашій традиції поважне ставлення до батьків та взагалі людей старшого покоління. Українець не боїться важкої праці, робить натхненно, любить своє діло.

Сьогодні українець має вміти поважати минуле, знайти своє гідне місце в житті та зробити внесок в майбутнє країни та кожного з нас. Ми маємо «не пасти задніх» у всіх сферах суспільного життя – економіці, культурі, науці, вчитися на досвіді інших країн, зберігаючи все цінне, що накопичила наша історія. Ми маємо забезпечити собі нормальні умови життя, за яких людина буде забезпечена матеріально і матиме можливість духовного розвитку.

Українські митці та політичні діячі, науковці та спортсмени – усі вони черпали натхнення в рідної землі та спрямовували свої зусилля на досягнення добробуту Батьківщини. Імена Богдана Хмельницького, Тараса Шевченка, Володимира Винниченка, наших сучасників братів Кличко, Андрія Шевченка, Ганни Безсонової, Руслани ввійшли в історію нашого народу – в історію кожного з нас. Вони – приклади того, як можна реалізувати свої таланти на користь усій країні, того, як має чинити кожен, хто вважає себе українцем.