Нещодавно ми читали у класі твір Олекси Стороженка “Скарб”. Він досить цікавий та дуже повчальний.
Був собі такий чоловік, звався Павлусь. Спочатку мама за нього все робила, потім – наймичка. Ще й повезло, бо хлопцеві у вікно скарб підкинули, а він тільки їв та лежав.
І автор підкреслив, що скарб хотіли би мати багато людей, але на Павлуся ніхто б з них не побажав собі бути схожим. Бо не тільки скарбом , їжею та сном багата людина. Вона повинна працювати, про щось цікаве дізнаватись, вчитись, допомагати іншим, робити добрі справи. В сучасному житті не можна нічим не цікавитись, нічого не знати, нічого не робити.
Випадок Павлуся мене змусив задуматись, що треба в школі добре вчитись.Це перший крок до мого майбутнього і щасливого життя.
Був собі такий чоловік, звався Павлусь. Спочатку мама за нього все робила, потім – наймичка. Ще й повезло, бо хлопцеві у вікно скарб підкинули, а він тільки їв та лежав.
І автор підкреслив, що скарб хотіли би мати багато людей, але на Павлуся ніхто б з них не побажав собі бути схожим. Бо не тільки скарбом , їжею та сном багата людина. Вона повинна працювати, про щось цікаве дізнаватись, вчитись, допомагати іншим, робити добрі справи. В сучасному житті не можна нічим не цікавитись, нічого не знати, нічого не робити.
Випадок Павлуся мене змусив задуматись, що треба в школі добре вчитись.Це перший крок до мого майбутнього і щасливого життя.
