Твір на тему «Моє улюблене заняття»

Авторські твори з української мови та літератури :http://www.uatvory.ru/

У кожної людини проведення часу ділиться на дві частини. Першою може бути навчання або робота , друга частина - особистий час . Найкраще проводити вільний час з користю.

Моїм улюбленим заняттям є гра на флейті. Звук флейти дуже ніжний і зворушливий , він , немов спів птахів. Мені подобається в моєму інструменті те, що я сама регулюю потік повітря і саме від того , як я дуну , залежить звучання інструменту . Я ходжу в музичну школу вже сьомий рік , в цьому році я закінчу її . Мені подобається виконувати твори на своєму музичному інструменті , майже весь вільний час я граю на ньому. У музичній школі я займаюся в духовому оркестрі , ми граємо різні вальси , марші , польки . У цьому році я навчилася грати на фортепіано. За допомогою цього інструменту можна також передати свої почуття. На ньому мені подобається виконувати мелодії з фільмів. Цього літа , я відвідала музичний фестиваль , там я побачила багато музичних груп , виконавці яких грають на гітарі. Тепер я планую навчитися виконувати музичні твори і на гітарі теж. Загалом, я дуже люблю музику , мені подобається не тільки її слухати , але і виконувати її самостійно. Тепер музика стала частинкою мене .

У всіх має бути улюблена справа, якою йому приємно займатися , яке приносить йому радість. Я знайшла своє улюблене заняття , і ви його теж обов'язково знайдете .

Міні-твір на тему «Зима»

Авторські твори з української мови та літератури :http://www.uatvory.ru/

Зима – чарівна пора року. Мені подобається, коли надворі ясна морозна погода та падає сніг. На вікнах з’являються вигадливі малюнки  Коли все навкруги стає білим, здається, що ти потрапив у зимову казку. Взимку можна кататися на санках, лижах, гратися в сніжки та ліпити сніговиків.

Коли взимку надворі сильний мороз, то спочатку навіть не хочеться виходити з дому. Проте коли йдеш по засніженій вулиці, а сніг під ногами весело скрипить, на серці стає так радісно! Головне в таку погоду – не стояти довго на одному місці. Коли рухаєшся – ходиш, бігаєш, катаєшся на санках – замерзнути неможливо!

У  січні ми відзначаємо найцікавіші свята – Новий рік та Різдво. У цей час збираються всі близькі та друзі, а мама готує смачні страви. Мені подобається, коли підчас зимових свят у вікнах усіх квартир мерехтять різнобарвні лампочки. Найприємніше в новорічних святах – дарувати та отримувати подарунки. Колись я вірив, що їх приносить Дід Мороз і писав йому листи. Проте й отримувати дарунки від батьків дуже цікаво!

Зима дарує нам багато краси та веселощів. Незважаючи на холоди, можна проводити час з користю для здоров’я, а також  більше уваги приділити своїм близьким людям. А крім того, варто пам’ятати, що зима невічна і скоро прийде тепла, лагідна весна.

Біографія Павла Тичини

Павло Тичина (1891-1967) видатний український поет-модерніст,перекладач,громадський діяч.Він та його твори були номінантами на здобуття Нобелівської премії,мова йшла не про вітчизняні, а зарубіжні твори,розповіді про англійських вчителів та Гарвардський університет (США ).

Павло Григорович Тичина народився 23 січня 1891 р. у с.Пісках на Чернігівщині,належив до сімейного древа козаків (також було відомо, що його пращур був полковником у війську Б.Хмельницького ).

Павлик був сьомою дитиною у великій родині (з 13 дітей вижило дев’ятеро).Батько був дяком та учителем грамоти.Тичини жили дуже скромно,не рідко голодували,мали хороший хист до пісні.Дитинство Павлика було пов’язане з матір’ю.За старанне навчання у початковій школі, його перша вчителька подарувала йому кілька українських книжок, які заціпивши в його душу інтерес до рідного слова (вчительку звали Серафима Морачевська).Через багато років він напише про неї зворушливу поему.За порадою улюбленої вчительки, батько віддав сина до Монастирського хору в Чернігові.Хористи не тільки співали, але й навчалися у духовному училищі.Це була єдина можливість Павла здобути освіту.Згодом керівник хору доручав талановитому Тичині навчати нотної грамоти новачків.Навчався юнак у Духовній семінарії з 1907-1913 рр. і натхненно реалізує свій талант.Славетний письменник, щосуботи організовував у своєму домі творчі зустрічі, на які збиралися шанувальники мистецтва.У 1913-1917 рр. Тичина продовжує навчання на економічному факультеті Київського комерційного університету (закінчити так і не вдалося через революцію).Водночас відпрацьовує на низьких посадах у редакціях газети «Рада», журналу «Світло», помічником хормейстера в театрі Миколи Садовського, рахівником у Чернігівському земстві.Павло Тичина уславився своєю збіркою віршів «Сонячні кларнети», яка вперше вийшла у 1918 р. Наступні два видання з’явилися у 1920-1925 рр. Збірку склали твори написані 1913-1918 рр. Збірка надзвичайно світла, тепла, сонячна, і сповнена оптимізму не дивлячись на трагічність епохи змальовану у ній.Вірші : «Арфами, арфами…», «О панно Інно, панно Інно», «Золотий гомін», «Одчиняйте двері», «На майдані коло церкви» та інші.

Твір на тему "Відчуй смак Америки..."

Коли йдеш вулицею або парком, то нерідко бачиш, що деякі люди палять. А коли придивишся уважніше, то видно, що з цигарками стоять і дорослі, і підлітки, як хлопці, так і дівчата. Це дуже погано, безумовно. Але чому ж так діється? 

По-перше, підлітки дуже хочуть бути схожими на дорослих. А дорослі нерідко не помічають, що є поганим прикладом для молоді. 

По-друге, звідусіль на рекламних щитах на нас дивляться радісні, усміхнені обличчя молодих, жвавих, красивих людей... з цигарками в руках. І великими буквами красуються надписи: "Відчуй справжній смак Америки!", "Будь справжнім чоловіком, пали тільки "Мальборо!*, "Наші сигарети — то найвища якість". А внизу маленькими, непомітними літерами: "Паління шкідливе для вашого здоров'я". 

І підлітки купують, димлять цигарками, відчуваючи себе "справжніми" чоловіками. "Запалюють ніч", псують своє здоров'я і впевнені, що чинять по-дорослому. А мене цікавить, чи хоч замислюються ті дорослі, що дозволяють розставляти навкруги такі плакати? Як реклама вплине на підростаюче покоління? Що буде з курцями через 10—20 років? 1 якщо замислюються, то чому на рекламних щитах бачимо заклик "відчути справжній смак Америки" 

"Оберіг" моєї родини

Авторські твори з української мови та літератури :http://www.uatvory.ru/

Наші давні предки обожнювали природу і вірили в існування добрих і злих сил у ній. Намагаючись захиститися від зла, люди створили для себе цілу систему оберегів. Що це таке? Берегиня, обереги — це давні добрі символи. З їхньою допомогою народ зберіг свою родовідну пам'ять, історію, культуру. 

За давніми уявленнями предків, світ складався з трьох частин: небесна частина з божествами, що жили на ній, а також світилами — сонцем, місяцем і зорями; земна — з людиною і землею, на якій вона жила; підземна—з духами зла, смертю, душами померлих родичів. 

За цими ж принципами людина будувала своє житло. Дах — небесна частина, середня частина — власне житло і нижня, яка містилася в землі. Вікна — це очі хати, через які людина підтримувала зв'язок з божеством, а поріг — це межа між людським світом і світом померлих. 

Людський світ має потужну добру силу — вогонь у печі, який іде від сонця. 

Щоб зло не проникло в людський світ, над вхідними дверима вирізували символи-обереги: кола, розетки, хрести. 

Люди мали й інші обереги. Наприклад, рушник. На ньому вишивали магічний знак — Дерево життя. Над ним зображувалися зірки, символізували зоряне небо. Від Дерева життя чітко відмежовується лінією підземний світ, у якому все зображалося в перевернутому вигляді (квіти голівками донизу). На рушник наносили обереги: ромби, квадрати, які символізували безперервність існування людського життя і природи. 

Ще один оберіг — це хліб. Він має круглу форму — форму сонця. Як сонце дає життя всьому, так і хліб живить усіх людей. 

Жодне свято не проходило без хліба. При відвідуванні новонародженого йшли з хлібом, на весіллі не обходилися без хліба — солі, благословляли молодих хлібом, проводжали в останню путь знову ж таки хлібом. 

Завжди людину, яка приходила до хати, пригощали хлібом. Це означало, що вона вже не має морального права приносити, цій хаті зло. 

Крім хліба-солі, велику магічну силу, як вважали, мала вода. Особливо шанували і користувалися непочатою водою з криниці. Дівчата використовували її для чар, немовлят купали саме в такій воді

Твір на тему Як я уявляю свої майбутнє

Майбутнє — це незвіданий шлях, непроста доріжка, яка до кінця невідома звичайній людині. Життя буває різним, але кожному хочеться бачити себе у майбутньому радісним та щасливим. У всі часи людство приваблювало майбуття. Людям завжди хотілося випередити час, дізнатися, що ж їх чекає далі. Але час минав... 

Колись я, як і всі діти, змінювала свої бажання щодо професії. Спочатку мені хотілося бути лікарем, потім вчителем і навіть дизайнером одягу... Та все це залишилося у дитинстві, у мріях. Зараз я тільки у шостому класі, але певна, що про¬фесію свою ще не обрала. 

Щоб уявляти своє майбутнє, треба насамперед поставити перед собою ціль і намагатися досягти її. Тоді легше жити, бо людина знає, що їй потрібно від жит¬тя, знає, чого саме вона хоче. 

Моя мета зараз — добре вчитися. Я вважаю, якщо захотіти, то все обов'язково здійсниться. Звичайно ж, майбутнє своє я уявляю світлим, хорошим. Варто лиш вірити у свої сили, у себе. 

Як усе буде — покаже час. Та недаремно в народі кажуть, що людина — коваль свого щастя, вона сама будує власне життя. 

Твір-роздум на тему «Мати»

Мати – це мабуть, найголовніше слово у всіх мовах на землі. Це слово, яке першим у житті вимовляє більшість дітей світу. І скільки б не було людині років: десять, двадцять п’ять чи сорок, вона просить: «Ой, мамочко, допоможи!», коли потрібна допомога. Мамо, матінко, матушко, голубко…Навіть якщо матері немає біля нас, ми віримо, що вона почує та захистить.

Що тут казати! Коли ми, наприклад, чимось налякані, то спершу у нас виривається зойк «Мама!». А потім вже «Міліція!», «Сусіди!» чи «Уряд!».
Я розмірковую, чому це так. І приходжу до висновку, Ми знаємо – є людина, яка буде любити та допомагати своїм дітям завжди та всюди, які б іноді невдячні не були ці діти. І така людина – мама. Тому ми завжди жаліємо сиріт, або тих дітей, у кого матері ведуть асоціальний образ життя та не піклуються про них. Поряд з ними є друзі, держава, вчителі, вихователі, можливо, родичі. Але немає найріднішої людини…

Мати може «читати мораль», навіть вилаяти, але перша прибіжить на допомогу в разі потреби. Знаючи це, люди співають безліч пісень про материнський подвиг. Як приклад можна навести естрадну пісню з такими словами «Мамо, мамо ти моя, стіна кам’яна…». Або українську пісню про мамин рушник: «Рідна мати моя, ти ночей недоспала…»

Моя мати – така ж самовіддана жінка. Давно, коли я ще зовсім маленьким лежав в колисці, вона навіть на годину не полишала мене самого. Сповивала, годувала, купала, пильнувала мій сон. Потім змагалася з усіма моїми дитячими хворобами. Приносила мені щойно куповані нові іграшки, щоб порадувати. І зараз турбується про те, що я їм, чи щось мені не болить, чи добре я вдягнений. І звісно, яку я отримаю освіту та яким буде моє майбутнє.

Водночас вона виховує в мені самостійність, адже діти теж мають при нагоді вміти самі дати собі раду. Інакше як вони потім зможуть вести доросле життя та самими бути батьками?

Матерів треба берегти. Адже вони так багато вкладають у нас, що можуть забувати про себе. Діти можуть допомагати своїм матерям по господарству, старанніше вчитися  та менше давати своїм мамам причин для зайвих турбот. Інколи варто відмовитися і від надто дорогих подарунків, якщо бачиш, що батькам вони «не по кишені».

Краще самому зробити мамі подарунок та показати їй свою подяку за її любов. Нехай невеликий, недорогий або змайстрований власноруч, але все одно подарунок. І не тільки до Восьмого березня чи до дня народження, а просто так, від душі!